Знову осінь і повітря сонне,
Лісове похилене гілля,
За хмариною пропало сонце,
Туга на оголених полях.
Посіріли край дороги трави,
Нахилились на скрипучий шлях.
Сперечався ліс тоді з вітрами,
Той кружляв по стомлених гаях,
Дощ дрібний полився на дорогу,
І побіг...За пагорбом пропав...
Ніби небо поблизу порогу,
У калюжі хтось його приспав.