Я не забуду Україну,
Її тополі і поля,
Сади, гаї, в цвіту калину,
Бо Батьківщина це моя!
Хлібні поля під небом чистим,
Плакучі верби вздовж ріки,
Сади із духом запашистим
Лишились в серці назавжди.
Там цвіт акації дурманить,
Чарують співи солов’я.
Чому вона ночами манить?
Родився там і виріс я.
Коли до неї завітаю,
Вклонюся низько до землі.
Своє дитинство пригадаю,
Пройшовши пішки по селі.
Я ні за що не проміняю,
В віках не зраджу їй. Ні-ні!
Я Україну прославляю.
Горджуся, що я син її.