Вік міняється швидко.
Все тугіше спіраль.
Так дитинство далеко.
Так минулого жаль.
Ця жорстока реальність,
Без надій, без ідей,
Перетворює юність
В старомодних людей.
У них дивні манери.
І самі-то вони,
Мають вигляд химери
Між людської гурби.
Їх запроси мізерні.
Тому раді – що є.
Надто скромно, наївні,
Доживають своє.
В потойбіччя крокують
Битим шляхом крутим.
Щастя-долі благають.
Не собі. Молодим.