Постовий

Генрих Качуровский
Розібралися на голо дві файненькі дами,
Тай давай з вікна світити своїми ногами...
Перехожі зазирають, роззявивши рота,
Аж тут раптом це побачив старшина Голота.
Нахилився до рації, ввімкнув,затріщало.
Струнко став й кричить нестямно,як до генерала:
-“Я шестой,стою навпроти ,там де пілорама,
А з вікна вплива на мене голісінька дама,
З нею ще одна, теж гола,біла мов акація...
І тут в відповідь йому прокричала рація:
-:”Слухай дурню,вимкни рєч свою із ехфіру,
Бо я зараз все доложу твому командіру...!”
:”-Я шестой, що значить вимкни?Так тут, нарушеніє,
Тут крім мене, получають, діти наслаждєніє...
Прійом База ! Я шестой ! Чого ніц не кажеш?
Адже траба щось робить бо тут ніц не скажеш...
Вобліпила дітвора, тріщаться в віконце,
А ті двоє виставляють ніби пух на сонце...
Аво диви,твою мать,зробили стриптізу
Давай бігом приїжай, я сам не полізу!
Чого мовчиш?Гей!Альо!Чуєш мене, База !?
Я шестой,шестой, кажу ,то шо за зараза.
Їдь бігом,бо нє магу,тут валом народу,
Так ще трошки,то я сам вирвусь на свабоду...”
Але щось той апарат,не свистить,не стрикає,
Раптом якійсь чоловік тихенько кихикає-
:-“Чуєш хлопче ! Подивись! Діти вкрали рацію,
Поки ти в думках своїх, ліз на ту акацію!”
-А гориш ти все огнем!- прокричав Голота,
От емоції напрягла чортова робота!”.
-Теребоче мікрофон, що лишивсь від рації,
тепер можна як і всі споглядать “акації”.






из цикла Украинский юмор