Я забуду день і ніч...
Я втечу від сонця, неба.
Змахну я трепіт з пліч
І вдиху, бо мені так треба!
Я не відчую холод і тепло,
Я не скривлюсь як буде біль.
Щосили битиму руками скло,
І на рани сипатиму сіль.
Я наступлю на прілі почуття,
Розтопчу все, що є несправжнє!
Я відкину всі дурні передчуття,
Бо знатиму - все кругом порожнє!