Їдуть двоє пасажирів в купейнім вагоні,
На столі ковбаси,кури,огірки сольоні.
Яйця чисто теребочуть,наливають “свою,”
І ведуть таку розмову ,там поміж собою:
-”Нема щастя на цім світі,тай не всидиш вдома,
Їду в Польщу заробити ,бо вага питома
Їхніх грошей ,дещо більша як наших купонів...
А вдягнутися в щось треба ,геть до панталонів,
Уже все пообривалось й нема грошей крішки.
Од до поїзда я йшов всю дорогу пішки.
Бо не хватить на білет- тай думай де взяти,
Ну, а в дома росте шкет,щось тре йому дати...”
Другий слухав пасажир,як він то говорить
:”Ну а я печу в Алжир,десь на берег моря.
По дорозі заскочу,відпочину трішки,
Тай можливо лиш в готелі, буду ходить пішки...”
-:”Ну,а ким же Ви трудитесь,звідки такі гроші
щоб оце Вас так возили і не їли воші ?”
-:”Як то звідки!Ох, чудний ти!- каже співрозмовник,
Я працюю рекєтьором! Всасуєш “паломнік”?
Дядько того ніц не знає,знизує плечима
Каже -:”Видно,що Ви важний,солідний мужчина
але мені поясніть що ж то за робота ?
На чім вона полягає, раз про вас турбота ?
:”Ти коротче не тошни,ріж тоненько сало
Ну а тему цю замни, щоб не завертало...
А як будеш повертатись з грішми ти додому,
То таких як я зустрінеш у вагоні свому
Од тоді ,все стане ясно, тобі на цім світі
Ще ясніше буде жінці...Бо ви вже одіті!”
Из цикла Украинский юмор