Запізнююсь… Немов осінній птах,
Що в теплий край збирається летіти,
Я маю подолати довгий шлях,
Щоб голову в чужім краю схилити.
Там тепле небо – синє і ясне.
І зимно не буває там ніколи.
І, мабуть біль пекучий теж мине,
Яким мене у серце укололи.
Все має бути добре. Тільки ні –
Я буду сумувать за рідним домом.
Чекати буду навіть уві сні
Коли вітри станцюють хороводом
Із білими снігами. Хай болить,
Хай крає душу нелегка година.
Я хочу зберегти оцю лиш мить,
Мій дім, і поле, і оцю стежину.
Я не боюсь дороги. Та уже
Без тебе, рідний край, буду тужити.
Там тепле небо. Та воно чуже.
Не запізнюсь – я залишаюсь жити!