"Хмара куряви встає на дорозі.
Жовтаве світло освітлює скелі.
Могутній струмінь водопаду з крижаною водою,
наповнює холодне гірське повітря.
Смертельно поранений птах
здіймається ще раз в гору,
хоча відчуває свій крах.
На тлі потемнілого неба
вимальовувались гостроверхі дерева,
сріблясті, тонкі, наче й не дерева, а прикраси ніжні.
Легенький запах диму відчувався в повітрі.
Навкруги гарно, тихо й замрійно.
Від місячного світла в нічній тиші
стало похмуро на душі.
Западала ніч,
серцю болісно стало.
"Боже, Милостивий!"-
вирвалось с душі на останок.