(Превод с укр. Марина Кузнецова и Вадим Друзь)
Изорваны на клочья лета сны ,
Такие разные, не знавшие повторов ...
То обжигающи, то , как волна , нежны
касаньем легким бархатных покровов.
А крылья беззаботной непоседы
Над тихой безмятежностью воды
Жужжанием звали духов на беседы ,
и сладким соком полнились плоды .
Снов не поймать , как и не тронуть миг ,
Лишь пригубить лиловых бликов света ,
Что просочился соком голубик
В ладони заколдованного лета.
***
"Роздердися на шмаття літні сни..."
Роздерлися на шмаття літні сни,
Такі яскраві, ні на що не схожі...
Якісь жагучі й, мов бурштин, ясні,
Як доторк оксамитового ложа.
Над люстрами спокійної води
Тремтіння безтурботної вертухи
Дзижчанням викликало добрих духів,
І були соковитими плоди.
Зотліли сни і не торкнути мить,
Лишилась млосна солодкавіть світла,
Яка лилась,немов густа блакить,
У ночви зачарованого літа.