Скiт
Втеча в скiт
Захід тебе знову б'є по щоках,
Ти прийшов прикластися до святих мощей,
Слідуючи порадам упевнитися у вiрi сам,
І я ридав, як Авраам.
Твоя жертва ще пише кров'ю,
З ненавистю, блаженством, любов'ю,
Присвячую тобі, залишаюся з тобою,
Рухомий вічним болем.
Голова каламутна з похмілля була,
Сокирою тонула, але не пливла,
З ким же, з ким ти була?
Чи може, фальшiвя, постiйно брехала.
Я тобi дозволяв, я тебе навчав,
Я великі таємниці тобi присвятив,
Я багато надії в тобі здобув,
Якби тільки в тобі я не прогадав.
Пісня, лети за вітром,
До моїх моїм братам і сестрам.
Серце - зірка поета,
Опора слабким, надія міцним.
Пісня, лети за вітром,
До моїм братам, живим і мертвим.
Віра - вогонь і мое світло,
Ти разом з піснею лети за вітром.
Може таке раптом і примариться так,
Соплі, слина, піт рук у вожжах,
Або ти спиш як на ножах,
Якщо знаєш, що у собі порочний і так.
Я в друковане слово не вірив. До чого?
Але куди і навіщо, і за що, чому?
Якщо вірою дихаю, адже я значить, живу,
Я тебе закликаю, зі мною йти покликом.
Так, мені вистачить сил не на себе одного,
Для підмоги, дороги, дороги столбовоi,
Благими намірами вимощена дорога в пекло.
А очі... як раніше ...горять.
Я б зглянувся, зупинився тут,
Знаючи, що правда є і що мене чекають у кут,
Розправляючи тричі в'язаний батіг,
Ледачі... трутні.
До кінця і ти не повіриш мені,
Ти всі свої ласки втопиш у вині,
Ваші думки ставки піднімуть в ціні.
Важливо мені......Тільки мені.
Пісня, лети за вітром,
До моїх братiв- до моїх сестер.
Серце - зірка поета,
Опора слабким, надія міцним.
Пісня, лети за вітром,
До моїм братiв, живим і мертвим.
Віра - вогонь і мое світло,
З місця з піснею- лети за вітром.
Світанок тебе знову б'є по щоках,
Я прийшов доторкнутися до святих мощей,
Я нічні відстояв і промені
Перши сонця зустрiчав.
Всі мене пригвождали сильніше до хреста,
Я сам зробив і хрест цей дальнiше знесу,
Передзвін дзвонів підірве порожнечу.
Це ранок. Це ранок у скиті.
Я тебе провідував. Я тебе відвідував.
Я тебе розбещував. Я тебе навчав,
І якщо зі мною ти вiдвiдаеш любові,
Цей блуд тебе розкладе до крові.
Моя масть не знесе проклять і мольб,
Нездійсненне истошна роль,
Будь ти ранимою, випробуваної часток.
Невикорінна тошнотна біль.
Мій кінь не знесе ватажка - сідока,
Він проб'є йому ребра і умчить в хмари,
Руського мало вбити, ще треба повалити,
Тільки куля зможе мене зупинити.
Як же так, вершини скорені так,
Ще помах ближче до неба, один тільки помах,
Краще грудь в хрестах, ніж голова в кущах.
Бог припиняє життя людини
Коли він готовий перейти в той світ -
Якщо все зрозумів, або невиправний.
Згадуй... наш маленький скит.
Господь, тільки ти зможеш зло від мене віднадити,
Уберегти і пробачити...