Ллє дощ,
бульбашки танцюють у калюжі.
Все навкруги омиває,
крашого бажає.
Кожне гіллячко під ним гнеться,
але ж зігнути себе не дається.
Хочу і я, як те не зігнуте гіллячко,
вистояти в Житті скрізь хмари
того дощу прохолодного,
в житті не легкому,
з важкими думами,
та сердешними тугами.
Ураз зітру сльозу з обличчя,
а жити хочеться,
як в славній, радісній пісні.
Вистрадала в житті забагато,
заслужила щастя мати в рідній хаті.