Ось і знову осінь плаче,
Що надумала собі?
Наче все у неї вдачно -
Ліс впорядку і гаї!
Гарно вдягнені дерева,
Птиць кружляння у дворі.
Горобина - королева
Вся в намисті, при собі!
По алеях хризантеми -
Жовті, білі, голубі...
Ріже серце сум без теми,
Неспокійно на душі!
Гладіолуси красавці
У рядок, стрункі, стоять,
Кіт Василь сидить на лавці
І не хоче утікать!
А вона пускає сльози,
Десь здалека, з висоти,
Може, що прийдуть морози
І прийдеться їй піти?
Що ж сумує, златокоса?
Що турбує єї знов?
Може і вона згубила
Свою ніжную любов?!