Старенька груша хилиться

   
Старенька груша хилиться до тину:
 - Підтримай мене, друже, бо загину.
Немає сил, коріння не тримає,
А діточок доглянути немає.
Похилена, зажурена стояла.
Усе життя своє вона згадала:
І радощі були там, був і біль.
Світило сонце, дула заметіль.
Погасла в вітах молодості радість,
Підтримати ж нема кому на старість.
А тин і сам вже хилиться додолу.
Покинута хатина… І нікому
Немає діла. Поросла трава…
Хіба хтось порубає на дрова…