Поэтический перевод с украинского:http://stihi.ru/2010/08/26/2555
Пью одиночества полынь,
грустят соплодья бересклета,
над бузиною ветра стынь,
чернеют ягоды - нет цвета.
В багровых гроздьях виноград
звенит напевом баркаролы,
в них откровений горьких яд -
кому друзей достались роли?
И почему на склоне лет
так одиночество терзает?
Не долетает ваш привет
до моего родного края.
Грехи какие и вину,
мой Бог, ещё не искупила?
Меня оставили одну...
Шуршит листва в душе застылой...
Была ль с друзьями я щедра,
неужто чем их прогневила? -
А осень льёт как из ведра,
клин провожая журавлиный...
Оригинал:
ПОЛИН САМОТИНИ.
Маргарита Метелецкая.
Я п'ю полин самотини...
Вже бачу у плодах бруслину...
І чорний кетяг бузини
Гойдає вітер біля тину...
В брунатних бростях виноград
Бринить у дивній баркаролі...
І дослухаюсь я порад -
Кому зайняти друзів ролі?...
Чому тепер, на схилі літ,
Коли самотність серце крає,
Не долітає ваш привіт
У стольний град - до мого краю?
Які провини і гріхи,
Мій Боже, не спокутувала ,
Що у обійсті дні лихі,
Шурчить лиш журно лист опалий ?
І не жаліла вам книша -
Нічим же не гнівила, друзі? -
Лиш крик журавки полиша
Ця осінь на вечірнім прузі...