Я вже не та, що мріє по ночах
І зустрічає холодно світанок.
Я вже не та, що бачить тебе в снах
І посміхається під ранок.
Я вже не та, що солодко кохає,
Що сліпо вірить у дива.
Я вже не та, що так чекає,
Чекає, віручи в слова.
Я вже не та, що так ридає,
Що сльози проливає в темноті.
Я вже не та, що помирає,
Помирає сліпо в тишині.
Я вже не та, що в слід кричить,
Щоб назад тебе повернути
Тепер я та, що посміхаючись мовчить
І минуле не хоче вернути.
Я вже не та, що почуттів бажа
Бажає зустрічів нічних.
Я та, що квіти в полі збирає
І не чує слів голосних.
Я вже не та, що сліпо вірить
Пустим словам, безглуздим обіцянкам.
Я вже не та, що нервово курить
І віддає себе світанкам.
Я вже не та, тепер я інша,
І сонце інше світиться мені
Я вже не та, можливо, і гірша.
І більше не відкриюся тобі.
Я вже не та, тепер я інша.