Вишию небо хрестиком,
Потім легкі хмарки,
Потім дівчисько з песиком
І ластівки…
Вишию стежку квітами -
Може моя буде.
Може я нею житиму…
Знати б, куди заведе.
Вишию руки дідові
В променях золотих,
Вишию сонце світові
Із ниточок простих.
Може сорочку вишити…
В чому тут тільки суть?
Тут хоч сьогодні б вижити
Й завтра перетягнуть.
Хрестик тримає хрестика
На білім оцім шитті.
Тримає дівчисько й песика
У цім непростім житті.
Вишити чи не вишити -
Питання стоїть не так.
Вижити, чи не вижити?
І ще запитання – як?
13.05.2010