Може вчується десь тобі шепіт,
А чи думки чужої політ,
А чи крил янголиних трепет,
Чи привидиться посмішки квіт?
Може в райдуги ходиш ти снами,
Може молишся, терплячи біль,
Може ти захлинувся піснями
Серед тисяч бурхливих застіль?
Може ти розгубив свої втіхи
В міжпланетних ланах неозорих,
Чи зажив собі слави, чи сміху
Запаливши мільйони наднових?
Може ти в заграванні безпечнім
Зрадив долі своєї вінець?
Може сміхом своїм недоречним
Засмутив ти чимало сердець?
Може, прийшлий ти з іншого світу,
Мандрівник по чужому шляху?
Ти сказати хотів, говорити,
А потрапив в юрбу глуху…
Може вірив ти доброму серцю,
А воно не для тебе зайшлось,
Чи зійшовсь у нерівному герці
Й перемоги тобі не знайшлось?
Може сон твій – суцільний неспокій?
Може слово за зброю обрав -
Де і сила, і правда, і докір,
Без прикрас, без різьби, без оправ…
Може прагнув усіх діамантів,
Поспішав, а тобі не туди,
Чи один із життя арештантів,
Його в’язень без хліба й води?
Може вдвох на шляху було тісно,
Чи пісень не співпали тони?
Настромила на вістря дійсність
Розпочатої кимось війни?
Хай не завжди здіймаються крила,
Хоч і знаєш напевно, що є.
Напинає хто мрії вітрила,
Той отримає щастя своє.
Той, хто вперто і пристрасно вірить
У свій злет, понад всіх суєт,
Той, хто думку із серцем помирить,
Перемоги пізнає секрет.
У судомно застиглих зіницях,
Де ще вчора промінчик ховавсь,
Залишилась навік таємниця,
Як в політ переможець здійнявсь.
03.05.2010