Спеленаю тугенько свій біль
І тихенько його заколИшу...
Я звільнюсь від нічних своїх дум
І назАвжди кохання залИшу...
Прокидаюсь уранці - роса
Обпікає мені ноги босі,
Зеленіє травичка... краса!
Наді мною вгорі неба просинь.
Стане легше мені на душі,
Стане легше мені не відразу.
Хай не сняться мені міражі,
Де спасінням ковток із оази.
КвіточкИ піднімуть голівки:
Прокидайтеся, бджілки, скоріше!
ВишенькИ достигають і сливки,
Вони просять:-Зірвіть нас і з"їжте!
ВидавАлась чудовою днина,
Заварила напій я із м"яти.
Барви літа ввібрала очима
І вдихнула п"янкі аромати.
Стало легше мені на душі,
Стало легше мені не відразу.
Вже не сняться мені міражі,
Де спасінням ковток із оази.
Я звільнюсь від нічних своїх дум
І зрадливе кохання залИшу,
Спеленаю тугенько свій біль
І тихенько його заколИшу...