***

Десь в пам’яті жива, десь бачу небокраї
Десь виплакані очі і слова пускають у пітьму.
У мить печалі знову кровоточать рани.
І лячно прокидатися од сну…

В пробите серце розпач проростає,
Небачена журба жбурляє до країв.
Любов одна. Так просто не минає.
Навшпиньки не тікає з берегів…

Небесний чат не поміча момент
І збиті крила не виростають знову.
Життя, мов ладан догорає вщент.
І розлітається до кожного порогу.