Місяць неспілий все врочить
та врочить
В кубках кохання пристрасть клекоче.
Ангели ночі шепчуть, воркочуть.
Кличуть у зорі, спати не хочуть.
Щось невловиме в грудях тріпоче.
Сплітаються руки …
І невагомість…
Не засинають ангели ночі.
Космосу сила - ніжність жіноча…
Лава бажання в стегнах гуркоче.
Замріяне плине незриме,
пророче.
І не вгамуються ангели ночі.
І простір… Солодкий… Бринить…
Хочу … Хочу…
Зливаються разом … Мить найдорожча.
Вінець досконалості - пальці дівочі…
Щось незбагненне душу лоскоче .
В час пізнання, закриваються очі…
І чоловіче вражає без прощі,
Поміж берегами ,
досхочу,досхочу.
Місяць незрілий регоче співоче.
Запах каштану,спілим смутком морочить.
Випиті кубки …
Серце стукоче…
Світанок запалюють ангели ночі .