Є люди , які пишуть рукою,
Та такі,які, горлом співають,
А поети пишуть душею,
Нею світ вони відчувають.
І нехитрі в своїх бажаннях,
У весь голос, в відкрите небо,
На весь світ кричать про кохання,
Та про те, що в житті їм треба.
А життя, то їх манить щастям,
То дарує чорну тривогу,
То об сипіть відром напастей,
І відправить в далеку дорогу.
Бо життя поета – дорога,
На якій вони душу шукають,
І мистецтво, сприйнявши як Бога,
Всі поети душею співають.