Сміятись в очі самоти.
Сміятись в очі болю.
Давно не я, давно не ти будуєм нашу долю.
Можливо, все це лиш казки.
Що я собі гадала.
Ввісні ти мій, в житті - чужий. Тебе не вистачало.
Здавалось, ніби муравій.
Шука свого притулку.
Ось так без тебе і мені немає порятунку.
І тільки сніг мені в обличчя.
Як дощ посеред спеки.
З моєї гнітної душі він кличе віру, ніби з пекла.
Мабуть, забути все - не в силі.
Та й пригадати більше не дано.
І хоч моє самотнє серце б'є щосили, тобі, напевно, все одно.
Гадаю, ці слова даремні.
Цей монолог лиш слухає душа.
І тихі кроки, що такі непевні, здається, ледве й чутно, що жива.