Тривожний сум туманить серце
і рветься доля навпіл вся.
Невже тобі лиш не здається,
що ця любов для нас чужа?
Карає небо тих, хто знає
Хто вірить в нове небуття.
Скрізь день і ніч когось шукає
Не для забави, не для життя.
Найважче бути вірним світлом
у віддзеркаленні свого єства.
Даремно бачиш тьмяне світло
в моїх очах лиш темнота.
Забуте слово, забутий подих
Забутим вітром віднесе.
Чужа забава гріє погляд
І все твоє, моє – мине.
Холодним серцем плаче небо
Ні хто не знав, що й так мине
Останній вечір,плаче серце,
що все ж в пітьмі тебе зове.
Даремно падати, благати.
Таке трапляється щодня.
Чужа любов стирає м’якість,
Відвертих почуттів, навкруг – зима.
Тривожний сон карає серце.
зірвалась з краю доля вся.
І без різниці, як здається,
бо ця любов живе одна.