Либонь, надходить осінь покоління,
як плугом, оре світу царину,
земля холоне у сльоті осінній
і набува гіркоти полину.
Морозить душу гідності банкрутство,
полову мелють брехень вітряки –
чи Мона Ліза молиться за людство,
коли проймає усміхом віки?