дура

Милка Симонова
 Не підпускає невідомі об’єкти,
 Ще рідше сприймає знайомі.
 Не впізнає свого силуета
 У дзеркалі та на підвіконні.
 Все чітко по правилам, без зайвих емоцій
 Зв’язана міміка, посмішка в порціях.
 Існує напівживою клітиною
 Цвіте щодужче з сумною хвилиною,
 Вважає себе за центальну фігуру,
 Насправді вона найповнісінька «дура».