(Перевод стихотв. Лины Костеннко)
Те журавли, и их прощаний горны…
Далёкий путь сюитой голубой…
Протянет дождь арфы осенней струны,
и прикоснётся струн печаль, руки вербой
Грустью арфистки – поймана я в сети,
и плечи вербные окутал дым - туман.
Играй верба, имеешь на примете
мелодию любви, чтоб отогреть слова.
Играй осенний плач калиновый.
Играй всё то, о чём тебя прошу.
Я не скрипичный ключ, я журавлиный
тебе над полем в небе напишу.
Стихи Л.Костенко:
Ті журавлі, і їх прощальні сурми…
Тих відлітань сюїта голуба…
Натягне дощ свої осінні струни,
Торкне ті струни пальчиком верба.
Сумна арфістко – рученьки вербові!-
По самі плечі вкутана в туман.
Зіграй мені мелодію любові,
Ту, без котрої холодно словам.
Зіграй мені осінній плач калини.
Зіграй усе, що я тебе прошу.
Я не скрипковий ключ, а журавлиний
Тобі над полем в небі напишу.