Не рівняй мене з більшістю,
Ніколи…Не смій.
Все сьогодні настільки знецінилось.
Всі мої рядки, що складались із мрій
Безпритульно пустелями звіялись.
Не знецінь мою щирість
І маю жагу бути тою
За яку йдуть в безодню.
Не купляй мене грішми, адже душу мою
Не купити тобі ні за сотні…
Ні за мільярди коштовних камінь.
Це все мішура, декорації, тлінність.
Не потребую готелів, турне…
Брендових речей…потребую лиш гідність.
І того тремтіння, коли обіймають,
Коли шалено калатає серце…
Коли б здавалось нічого не має,
Та за те "нічого" не страшно померти…