Це - містика язицька!Хочу сина!
Від Сонця хочу! Це, звичайно, жарт...
А чом би й ні? І в мене є причина
Фантазувати на подібний кшталт.
Все в мене є. Аж тільки но побачу
Проміння Сонця, ранком, на зорі -
Щаслива я, сміюся чи то плачу -
За все я хочу дякувать Землі!
Так, я - земна.Не Мавка, не розпуста,
Я - жінка, Боже! Ці думки - мине,
Чогось сумую. Зимно мені, пусто
А гляне Сонце - все в мені цвіте...
А як безсоння - то, моє кохання,
Я - несучасна, певно, десь в віках
Блукаю, фантазуючи до рання...
Пробач мені безладдя у думках.
Я знаю таємницю, що відкрилась
Лише мені в моїх чудових снах:
Завмерло Сонце - рухом припинилось,
Щоб забринити у земних синах...