* * * (Григорий Поженян, http://er3ed.qrz.ru/pozhenyan.htm#mir)
Нужно, чтоб кто-то кого-то любил.
Это наивно, и это не ново.
Не исчезай, петушиное слово.
Нужно, чтоб кто-то кого-то любил.
Нужно, чтоб кто-то кого-то любил:
толстых, худых, одиноких, недужных,
робких, больных - обязательно нужно,
нужно, чтоб кто-то кого-то любил.
Лось возвращенье весны протрубил,
ласточка крылья над ним распластала.
Этого мало, как этого мало.
Нужно, чтоб кто-то кого-то любил.
Чистой воды морякам под килем,
чистого неба летающим в небе.
Думайте, люди, о боге, о хлебе,
но не забудьте, пока мы живем:
нет раздвоенья у супертурбин,
нет у земли ни конца, ни начала.
Мозг человеческий - как это мало.
Нужно, чтоб кто-то кого-то любил.
*** (вільний переклад П.Голубкова)
Треба, щоб хтось-там когось-там кохав.
Це так наївно, і це так не ново.
Та не зникає хай півняче слово.
Треба, щоб хтось-там когось-там кохав.
Треба, щоб хтось-там когось-там кохав:
Різних - товстих, і худих, і недужих,
Боязких, хворих - потрібно це дуже,
Дуже потрібно, щоб хтось їх кохав.
Лось своєчасно весну погукав,
Ластівка крила над ним розпластала.
Та цього мало, ох, як цього мало.
Треба, щоб хтось-там когось-там кохав.
Футів води морякам всім дамо,
В небо дамо всім пілотам дорогу.
Думайте, люди, про хліб, і про бога,
Та не забудьте, поки живемо:
Супертурбінам бог пари не дав,
Доля - кінця і початку не мала.
Мозок людський - як це все-таки мало.
Треба, щоб хтось-там когось-там кохав.