ОСЕНЬ (Юлия Друнина)
Уже погасли горные леса:
Ни золота, ни пурпура – все буро,
Но мне близка их скорбная краса,
Мне радостно, хоть небо нынче хмуро.
От высоты кружится голова,
Дышу озонным воздухом свободы,
И слушаю, как падает листва,
И слушаю, как отлетают годы...
ОСІНЬ (вільний переклад П.Голубкова)
Хоча і згасли вже гірські ліси:
Ні золота, ні пурпура - все буро,
Але так тягне до скорботної краси,
Так радісно, хоч небо так похмуро.
Від висоти йде кругом голова,
Озон свободи з трепетом вдихаю,
Чую, як листям шарудить трава,
І як роки в минуле відлітають...