Зранку встану до школи піду
Після навчання до подруги іду
Поплачу в жилетку і ще раз скажу:
«Я втомилася і жити так більше не можу»
Вона усміхнеться ,обійме мене
Скаже: «Не хвилюйся це мине».
Потім з нею підемо прогулятися
Щоб ще трохи поспілкуватися
Ввечері прийду знову додому
Туди,де не потрібна я нікому
Весь вечір просиджу я дома одна
І ляжу спати я в тиші сама
Я знаю що в мене є сім’я
Але серед них відчуваю самотність я
Мені потрібно не багато від них
Просто відчувати підтримку їх
Просто почути,що люблять мене
І хоч час швидко мине
Ми разом будемо завжди
І не розлучимося ніколи
Але цього не буде ніколи мабуть
І про сльози завтра забудуть
Не запитають що я відчуваю
І кого я всім серцем кохаю
Їм начхати на мене взагалі
Кажуть,що ми діти і ще малі
Кажуть ,що сльози –трата даремна
І у житті не допомагає вона.