21. 09. 2012

Катя Журба
Коли ночами важко так заснути,
І може б рада вже прийняти сон,
Коли від втоми неможливі рухи,
Щось дзвінко калатає біля скронь.

Від твоїх слів воно пульсує ще сильніше,
Від твоїх слів воно сильніш болить
Навіщо робиш мені на ніч гірше?
Ти б знав, як боляче тебе любить.

Коли не поруч ти, а десь окремо,
Воно і так уже ледве живе,
А ти його ще й добивай скаженно,
Давай, добий! Нехай воно помре!

І я не сплю вночі, це неможливо,
Щось ніби душить там із глибини.
Тобі не зрозуміти як важливо
Бути з тобою, а не в стороні.