Звінчані ніжністю твої любі очі.
Я думаю про тебе вранці, щоночі.
Дивлюся в вікно, а вже майже світання,
Скажи, відверто, хіба це кохання?
Чи, мариво юності в голові застигло.
Та розум і тіло до тебе вже звикло.
Звільнитись від цього, давно вже треба,
Не вірю, що, ти- тимчасова потреба.