Н І Ч (GALABURDA, http://www.topavtor.com/publ/10-27-0-68753882)
Ніч оспівана в віршах поетів,
Та так гарно, що годі й казати.
Чому ж в мене нічого немає?
Треба сісти й собі написати!
-Де ти, музо, до праці сідаймо!-
Але дарма її я гукала.
Білий лист на столі лежав довго –
Мабуть муза моя задрімала.
Ну й лежи собі далі, ледащо!
Чи сама не зліплю я сонети?
Роздивлюся гарненько навколо –
Що тут гарного бачать поети?
Місяць-човен? Та ні,повновидий.
Біля нього зірки-небораки.
А як з тишею? Тиші немає,
Як здуріли волають собаки!
Так, спокійно, почнемо з початку.
Отже, місяць, на нім якісь знаки.
З чим би їх гарно так порівняти?
Тьху ти, гавкають кляті собаки!
В степ піти,щоб нічого не чути?
Там розквітне талант,ніби квітка!
А якщо я вовків там зустріну?
Забігають з Асканії зрідка.
Піду в дім, бо тут діла не буде.
Жаль, нема на ту псюрню ломаки.
Що ж мене не пускає до хати?
Місяць? Зорі ? Чи тіїї собаки?!
НОЧЬ (вольный перевод П.Голубкова)
Ночь воспета в твореньях поэтов
Так прекрасно, что страшно сказать.
Почему ж у меня нет сонетов?
Надо сесть и себе написать!
- Где ты, Муза, чтоб труд – не без толку!
Только зря я ее призывала.
Белым - лист на столе будет долго:
Видно, Муза моя - задремала.
Ну и дальше лежи так, лентяйка!
Что ль сама не слеплю я сонеты?
Осмотрюсь лишь сама вокруг, дай-ка:
Что тут дивного видят поэты?
Месяц-лодка?.. Да нет, круглолицый.
Рядом - звезд и не видно во мраке.
Тишина? Тишина - и не снится:
Будто спятили, - лают собаки!
Так, спокойно, начнем искать диво.
Снова месяц, какие-то знаки.
С чем сравнить бы их так, чтоб красиво?
Тьфу, проклятые, - лают собаки!
В степь уйти, от шумов всех далече?
Там талант расцветет, будто маки!
Ну, а если волков там я встречу?
Забегают - к собакам, для драки.
В дом пойду, здесь - дела отпадают.
Жаль, на свору ту - нет дровеняки.
Только что ж меня в дом не пускает?
Месяц? Звезды? Иль те же собаки?