Сяйнуло щастям звичне диво:
зійшлися паралелі днів.
Здавалося, що світ пестливо
впліта в буття любові спів.
Здавалося… Та простір знову
клубком розмотаним побіг,
розлігся стокілометрово
купинами важких доріг.
Якби ж то люди спершу знали:
до серця невимірна путь,-
чагарниками, вітровалом
один до одного ідуть…