Ми з тобою майже знайомі,
Так завжди було,
Мане пам`ятаєш у Львові,
Я тебе у кіно.
Ми зорі ходили стрічати
Там де берег, Дніпро.
І твоя спідниця клітчата
У мене дома давно.
Палили. Не було попільнички,
Було рожеве вино.
Ми з тобою стали дві звички,
Кожен в себе тягнемо.
І лише сором на ранок
Має надію на нас.
Ти не знаєш де в мені ґанок,
А знаєш де унітаз.
Ми схожі на тих, що з вокзалу,
Які смердять, у них пляшки.
Як тоді мені ти сказала:
«Наши будни тяжки.»
На свій залишили розсуд,
Чи гарне минуле?
Було все: били ми посуд,
У ліжку ковдру тягнули.
Ми брехали, багато пили,
А нам так здавалось,
Що ми колись щасливі були
І маємо зараз:
Гранчаки, посуд, паління,
Пиріжки з кавою.
Ми не разом, свавілля,
З «Мівіни» з приправою.
2012