(вірш дев’ятий )
…Важливу суть одної дати,
Мушу я вам нагадати.
Це було ще в ті роки,
Як прийшли більшовики.
Думав вождь, як далі жити,
Як країну нам зміцнити.
Бо прийшли більшовики,
Як відомо, навіки.
Тож, потрібні були міри,
Щоб з’єднати для життя
Племена, народи, віри…
-Вождь дивився в майбуття.
В грудні, в двадцять другім році
Це забулося тепер,
В клопітних, тих днів мороці
Створений – СРСР.
Суть відомого Указу
Та вождів палкі старання,
Вирішили нам відразу
Всі проблеми «Нацпитання».
Грішних згоди не питали,
Результат тої мети:
-В одну мить усі ми стали,
Рідні сестри та брати.
Я скажу вам «teat-a-teat»,
То вже мій менталітет:
-Не знайти такої міри,
Щоб з’єднати різні «віри».
Хіба міг хто сподіватись,
Що колись – через роки
Змусять «грішних» роз’єднатись
Знову ті ж, більшовики.
Крутять люд, як циган сонце,
То «решітка», то «віконце».
Роз’єднали знов народи,
Не питаючи їх згоди.
Базу підвели належну,
І на погляд їх, надійну.
Про країну незалежну,
І, притому самостійну.
А ідейні «диригенти»
Справ тих, перші Президенти.
Мов, не можуть жити друзі,
Самостійно і в «Союзі»
Та до того щоб дожити,
Треба часу – добрий вік.
Ми ж повинні пережити,
З вами сорок п’ятий рік...
(далі буде)