Вона – мов полум’я чарівна,
Може й зігріти, й вмить спалить!
Рудим волоссям грає вітер,
А у очах вогонь горить!
Лисичка мила, незрівнянна,
І небезпечна в ту же мить.
Вона ще вірить у кохання,
Хоче вона для когось жить!
І щоб він жив заради неї,
Цінив її за кожну мить.
Щоб він відкрив лисичці двері,
У світ, де щастя вік не спить!
Вона казала, що не янгол,
А якщо й янгол, то з пітьми…
Та я не вірю цими зізнанням,
Інакше демони й всі ми!