У генделик прибився вітер,
Всюдисущий гуляка вражий,
Випив з хлопцями, вуса витер
І під чарку наступну каже…
…Як на ганку похмура Ганна
Чи то втомлена, чи то сонна
Жде чогось. У руках незграбна
І у талії трохи повна.
Молодечі сплітає коси
І пуска їх кінці на волю,
Загляда в синьооку осінь
Через чисте безкрає поле.
А ніхто з невідомих далей
Не іде по стежках незримих
Їй назустріч. Знов день невдалий.
Все самітники… пілігрими…
Зав’язала би коси в вузол!
Світ в очах все одно чорніє!
Вітер п’яний гуляє в блузі,
Та ще мрії, паскудні мрії…