Вольное переложение http://www.stihi.ru/2012/09/25/5037
Все удаленней небеса,
Душа в печали пребывает,
Мои надежды (так бывает!)
Сбежали, слова не сказав!
Верните к счастью, дерева,
Развейте, травы, грусть-зазнобу,
И тело справится с хворобой,
В ответ на добрые слова…
Печаль целебна, словно яд,
В ней сила есть для одоленья,
Вдохну ее и на мгновенье
Забудусь – жизнь пойдет на лад!
Плутовка-осень, в плен возьми
И очаруй последней лаской,
В палитре красно-желтых красок
Воспряну, раны исцелив.
Октябрь мне - желанный гость,
Ему моим ответом - нежность
За листопада неизбежность,
За горькую калины гроздь...
Все удаленней небеса,
И, все ж, печаль не станет ношей:
Ее, приняв как данность, сброшу -
Блаженный верит в чудеса!
Оригинал текста:
Подаленіли небеса...
Душа в мінорнім нишкне сумі -
Як оселитись щасній думі,
Коли надія пригаса?
Дерева й колихка трава,
Розважте знов мою пригнобу,
Зчудуйте серце до ознобу
Тремкої ніжності слова...
Подайте рятівних отрут,
Щоб у натхненному захланні
Скипіть в німім зачудуванні,
Забувши про ядучість скрут...
Зманлива осене, у бран
Візьми, щоб видиво казкове
Виспівувало колискові
І гоїло пекучість ран...
Мій жовтню, чуло відгукнись
На зболену душі навстіжність -
Даруй цноту і щедру ніжність,
Калини гроном доторкнись...
Замовкнуть стишені гріхи,
Лиш зваб твоїх ковтну, як завше,
І сум за усмішку сховавши,
Нові шукатиму шляхи...