Осінь. Міняти колір. Бути хамелеоном
цілком нормально. Природа має спокій
і це є дуже гарним – міняти все
під впливом метроному. Тік-так.
Йду на роботу, тоді додому. Тік-так.
Ще день минув. Що він приніс? Чого здобув?
А я? Що я зробив для нього? Або банально:
Що потрібно Богу?.. Мабуть, нічого.
Він подарував мені життя; це сонце,
небо. У Бога, певне, все є – все те, що є у мене.
Але чого ж він хоче? Яке його бажання?
Він абсолютний і коханий. До нього всі ідуть
в часи сумлінні і стихійні, багаті, бідні – всі в надії
на одного, єдиного. Це так. Тік-так.
І день минув. Що він приніс? Чого здобув?
А я? Що я зробив для нього? Або банально:
Що потрібно Богу? Мабуть, згадати...
Коханням, радістю чи словом. Тік-так.