осінній блюз
пора видуває знов
і п’є дощове вино
впивається ним
по вирій
але люблю
в багатті твоїх очей
дощенту згорає щем
то серце палає
щиро
і я живий
в останній твоїй сльозі
далекий та не чужий
злелечений та
безкрилий
у сон-траві
де зір нам наплаче ніч
на місячному коні
прилине забута
милість
люби мене
як перший пташиний лет
нам небо вже замале
ми хочемо стати
раєм
нехай збагнем
які ми рясні сади
і скільки в плодах води
де серце краї
стирає
осінній блюз
26 Вересня, 2012