Иду наощупь...в странной немоте.
Молчит язык. Но сердце просит "мови".
И , словно бусинки, льнет слово к слову,
Узор сплетая в дивной красоте.
Моє коріння. Кров мого життя.
Моє єство у вимірі другому,
Де, наче раритет із небуття,
Назовні рветься українське слово.
Захопить вир прадавньої краси,
Де звук, як пісня, як картина - слово.
І, наче річка, крізь усі часи,
Мене підхватить моя рідна мова.
Сміються слідом - вимова не та!
Помилки правлять, на'голоси знову...
Та буква букві заспіва з листа
І пісня народиться калинова.
Я поряд з вами. Бачу: ми - рідня!
Не так далеко Хортиця від Львова.
Скажу я радо :" Доброго вам дня!
Я вас люблю! За серце
і за мову!"
***
А ось як змінився вірш після редагування його на Літклубі.
http://litclub.org.ua/texts/show/27522/
***
Иду наощупь...в странной немоте.
Молчит язык. Но сердце просит "мови".
И , словно бусинки, льнет слово к слову,
Узор сплетая в дивной красоте.
Моє коріння. Кров мого життя.
Неначе вишиваночка святкова.
І невблаганно, попри забуття,
Назовні рветься українське слово.
Захопить вир прадавньої краси,
Де звук, як пісня, мов картина - слово.
І, наче річка, крізь усі часи,
Мене підхопить моя рідна мова.
Слідом сміються - рима ще не та!
Помилки правлять, наголоси знову...
Та буква букві заспіва з листа.
І з'явиться, так жадана, вимова.
Я поряд з вами. Бачу: ми - рідня!
Не так далеко Хортиця від Львова.
Скажу я радо :" Доброго вам дня!
Я вас люблю! За серце
і за мову!"
17.10-21.10.2012
17.10.2012