Мій голос горнеться, мов змучений Тантал,
до сивих споминів, подзьобаних літами,
де сум приховує за сімома замками
тривкої ніжності притлумлений кристал.
Почуй мене в осінніх лунах журавлів,
шумливім шелесті ошатної діброви,
у променистій юні джазів світанкових,
життям наповнених акордах зрілих днів.
У неосяжних далях на межі часів
почуй мій голос, він на відстані любові…