Перевод с украинского:
Всё отстранённей небеса…
Душа в миноре никнет, гаснет;
И как меня отыщет счастье –
Надежд утихли голоса?..
Деревья, зыбкая трава,
Меня терпенью научите
И снова в сердце пробудите
Нежданной нежности слова…
Мне дайте благостный настой –
Я выпью в жадном вдохновенье,
Замру в безмолвном удивленье,
Забыв про яд обиды злой…
Плени же осень, замани
В страну волшебных сновидений,
В край колыбельных песнопений,
Где раны вылечат мои…
Октябрь мой, чутко отзовись
На этой боли неизбежность,
Даруй невинность, безмятежность,
Калины гроздью прикоснись…
Хлебну, как раньше, без затей,
Твой воздух и с судьбой не споря,
Вновь за улыбкой спрятав горе,
Пойду искать других путей…
*********************************
Оригинал здесь: http://www.stihi.ru/2012/09/25/5037
Подаленіли небеса...
Душа в мінорнім нишкне сумі -
Як оселитись щасній думі,
Коли надія пригаса?
Дерева й колихка трава,
Розважте знов мою пригнобу,
Зчудуйте серце до ознобу
Тремкої ніжності слова...
Подайте рятівних отрут,
Щоб у натхненному захланні
Скипіть в німім зачудуванні,
Забувши про ядучість скрут...
Зманлива осене, у бран
Візьми, щоб видиво казкове
Виспівувало колискові
І гоїло пекучість ран...
Мій жовтню, чуло відгукнись
На зболену душі навстіжність -
Даруй цноту і щедру ніжність,
Калини гроном доторкнись...
Замовкнуть стишені гріхи,
Лиш зваб твоїх ковтну, як завше,
І сум за усмішку сховавши,
Нові шукатиму шляхи...