Вже вересень зібрав свої пожитки,
за обрій він піде, щоб оддихнути,
а небо просилило срібні нитки,-
дощами загорілу землю вмити.
За тином зашумів яскравий жовтень,
він сонечко збере в зелене листя…
Засяє золотом в осінній південь,-
що літо залишИло нам барвисте.
ЗалИшило воно моє кохання,
я заберу його з собою в осінь,
а вересню скажу я на прощання,-
я дякую тобi за щастя просинь.