*
Хоч які важкі
Але дзвони літають
У них ангельські крильця
Що ж ти хочеш сказати
блазню
Своїм ковпаком
Обвішаним дзвониками
і обшитим зірками
*
Кладуть на рівний стіл
Думка летить
Крізь усі світлові роки
І простори
Упирається у щось
Тверде і чорне —
Неандертальський череп
Хаосу?
Логосу?!
Пустіть мене далі
Може за колючим дротом щеті
Гуляє воля
*
Якщо Телль
Стріляв у розп’яття
Йому нічого не варто
Поцілити в яблуко
Нехай і на синовій голові
А насіння
Віддати магістрам-воронам
Так надійніше
Через триста років —
А проросте
Зашумить зеленою легендою
*
Може справа тільки у фарбах
А не в цій нитці
За яку посмикують
насмішкуваті руки
Розмальований змій
Летить
Під аркою райдуги