Лариса Руденок –Хват
Кохана, ти віриш,
Що ангели також приходять до дому з роботи,
Приходять під вечір, утомлені – хто би то знав?
Їх, ангелів, томлять всі біди людськи та турботи –
Хіба ж до веселощів тут – по справах весь день одлітав…
Кохана, ти віриш,
Що ангели крила із себе удома знімають?
І, мабуть, прямують у ванну, й приймають там душ,
Пил денний та бруд під водою стрімкою змивають –
Даремно труть тіло, щоб змити утому із ангельских душ…
Кохана, ти віриш,
Що ангели чайники ставлять?
Сідають на кухні та мовчки глядять у вікно.
Їх думи про те, як же крила уранці розправить,
Бо треба летіть уперед, бо треба разносить добро…
Кохана, ти віриш,
Що ангели плачуть уголос уночі?
Згадають дитячу яку чи дорослого смерть.
І стільки в сльозах тих і болі й печалі – до схочу,
Не встигли спасти, зберегти хоч трохи, хоч трохи сердець…
********************************************************
А ты не поверишь,
но ангелы тоже с работы
Приходят под вечер, порою, изрядно устав.
И их утомляют любые мирские заботы –
Попробуй быть бодрым весёлым, весь день отлетав...
А ты не поверишь, но ангелы крылья снимают,
Идут, /ну, наверно, куда?/ прямиком сразу в душ,
Пылинки и грязь аккуратно мочалкой смывают,
Пытаясь /напрасно/ отчистить усталость из душ...
А ты не поверишь, но ангелы, чайник поставив,
Садятся на кухне и, молча, глядят за окно.
И думают – утром проснутся и, крылья расправив,
Пойдут-полетят на работу свою всё равно...
А ты не поверишь, но ангелы плачут ночами,
Припомнив какую-то /детскую? взрослую?/ смерть.
И столько в слезах этих боли,
горючей печали,
О том, что помочь не смогли, не успев прилететь...