Я вас люблю,мої львів'янки
За стильний шарм і вашу вроду
Хоч гордовиті ви панянки
Кохання з вами - насолода
Нараз втрачаю рівновагу
Коли загляну в щирі очі
Сказати прямо не наважусь
Хоч серце вже давно тріпоче
Так стукотить і б'ється сильно
В глибокім сні лиш марить вами
Розбавить сум гірким полином
Що десь росте понад ярами
І можна втратити півсвіту
Якщо у вас не закохатись
Але коли в любові стрітись
То з світом треба розпрощатись
Брехню не впустите у серце
Не розіб'єте нею душу
В очах ті відблиски озерця
Завжди вам вірити примусять
Я вас люблю,мої львів'янки
І будуть заздрити вам вічно
Всі полтавчанки і киянки
У цім двобої символічнім