Коли ти торкаєшся мого єства,
Ця смертність стає -
нев’януча квітка барви ранкового неба осіні.
ЛистопАд починається не у листОпаді –
у березолі,
коли цівочка крові берези рясніє,
і скрикує Мавка: «Не руш!»…то сестра.
Заплітаю у косу тугую тугу.
Я тужитиму за тобою,
я тужу…навіть поряд коли ти.
О-друже…
я у лоні своїм ношу твою таїну.
01.10.2012